Зміст
Мізогінія – це віра у те, що жінки від природи нижчі за чоловіків за статусом. Прихильники такого світогляду часто покладаються на застарілі патріархальні, нелогічні переконання, засвоєні в дитинстві. Мізогінія йде поряд із жінконенависницькими теоріями. Вона приводить до дискримінації за гендерними ознаками, а також нерівного ставлення до людей в сім’ї, колективі та державі. Врешті решт, мізогінія – це основа для гендерно зумовленого насилля.
Мізогінія: це
Мізогінія – це вороже, неприязне, зверхнє ставлення до жінок. Цим словом можна позначити будь-яку дію або висловлювання, яке виражає негативне ставлення до жінок через їхню стать і гендер. Окрім цього, мізогінія – це також про деякі традиції та звичаї, про стереотипи, які міцно проникли у свідомість людей та впливають на соціальну взаємодію.
Варто уточнити, що мізогінія поширюється не лише на людей жіночої статі. Її можуть спровокувати прояви жіночності у людей будь-якої статі та гендеру. Прояви мізогінії можуть відчути на собі всі ті, хто демонструє фізичні або психологічні ознаки, що традиційно вважаються жіночими.
Розрізняють два види мізогінії:
- зовнішню – застосування жінконенависницьких поглядів чоловіками до жінок, транслювання в суспільстві;
- внутрішню – жінки проявляють її до самих себе або до інших жінок.
З мізогінією як явищем щоденно борються тисячі людей, вони вже досягли визначних результатів. Однак їхня праця ще далека від завершення. Щоб наблизити настання ери справжнього рівноправ’я, всім усвідомленим людям варто толерувати жіночу солідарність та розвивати ідеї фемінізму.
Сексизм та мізогінія
Терміни «сексизм» та «мізогінія» часто використовують як синоніми. Та все ж, попри певну схожість, вони суттєво відрізняються.
Сексизм проявляється в тому, що люди привласнюють іншим певні соціальні ролі та роблять висновки про їхні особистісні риси, опираючись на гендерні чи статеві ознаки. Тобто, це переконання щодо прав та обов’язків чоловіків та жінок у сім’ї та соціумі, які сформувались під впливом виховання, культури та менталітету. Дуже часто сексизм виховується через призму релігії, культурних традицій, сімейних звичаїв.
Мізогінія – це впевненість у тому, що жінки неповноцінні від природи. Люди, які вірять у правдивість цього твердження, можуть проявляти жорстокість, зверхність, презирство та різні форми насилля щодо жінок. Варто зазначити, що такий контингент відрізняється загальною нетерпимістю до всіх «не чоловіків», їм властива гомофобія та трансфобія.
На що спирається мізогінія
У такого явища як мізогінія надзвичайно потужна база, адже мільйони років суспільство жило за законами патріархату. Сьогодні це вже настільки міцно увійшло у наш бекграунд, що проходить червоною лінією через сюжети класичних літературних творів, сценарії фільмів і тексти пісень. Мізогінія – це те, що присутнє у звичаях багатьох країн. Досить згадати, як поводяться з жінками в Афганістані.
Починаючи говорити про мізогінію, дехто дивується, чому таке жорстоке і несправедливе явище існує у XXI столітті. Однак, все стає на свої місця, якщо поглянути уважніше на фактори, що підкріплюють та укорінюють мізогінію.
Обґрунтування та підкріплення мізогінії:
| Фактор | Прояви та наслідки |
| Виховання | Класичні патріархальні посили, що передаються від покоління до покоління, стверджують, що жінки є істотами другого сорту (вони не такі розумні, як чоловіки, не здатні до об’єктивного мислення, безвідповідальні, емоційні тощо). |
| Медіа | У піснях та кіно жінок часто зображують як злих істот, відповідальних за всі біди, провокуючих скандали та руйнування. Також їх можуть змальовувати, як повністю залежних від чоловіків, або навіть, як майно чоловіків. Найяскравіші приклади мізогінії можна знайти у реп-музиці та відео іграх. Мізогінні ідеї викладені у більшості телешоу, популярних серіалах, їх сповідують «гуру»-самозванці, що розповідають, як правильно розподіляти гендерні ролі в сім’ї. |
| ЗМІ | Від формулювання, обраного журналістом, багато в чому залежить контекст статті чи репортажу. Вже звичною стала історія, коли жінку, що стала жертвою нападу, звинувачують у відвертому одязі, розпутній поведінці та інших «провокаціях». При цьому чоловічу агресію можуть виправдовувати «природою чоловіка». |
Величезний вклад в розвиток та закріплення мізогінії зробили всесвітньо визнані генії, античні філософи та вчені, науковці Середніх Віків та епохи Відродження, навіть засновники психології. В цьому списку Арістотель та Декарт, Руссо та Гегель, Дарвін, Фрейд і багато інших.
Типові прояви мізогінії
Мізогінія «має» безліч облич та «розмовляє» різними голосами. Це широкий спектр, на одному кінці якого легкі натяки на недалекість жіночого розуму, а з іншого – феміцид (фізичне знищення, насильство, тортури).
Класичні ознаки мізогінії:
- зневажання, об’єктивізація, приниження жінок;
- ставлення до чоловіка, як до вищої істоти;
- відсутність поваги до того, що роблять жінки в професійному плані чи вдома (неповага до їхнього часу та зусиль);
- ігнорування або знецінення потреб та бажань жінок;
- нехтування ідеями, висунутими жінками;
- відмова жінкам у кар’єрному зростанні та підвищенні зарплатні через їхню гендерну приналежність або сексуальну орієнтацію;
- сильна віра у традиційні гендерні ролі, жалкування про «старі добрі часи, коли жінки знали своє місце»;
- крадіжки ідей у жінок та заперечення їхньої цінності (видання літературного твору під чужим ім’ям, не включення імені жінки у список авторів наукової роботи);
- звинувачення жінок у конфліктах;
- очікування, що саме жінки будуть відповідальними за гармонію у соціальних відносинах;
- покарання жінок, які не погоджуються приймати патріархальні засади та привертають увагу спільноти до дискримінації на свою адресу.
Насправді чоловіча мізогінія проявляється дуже по-різному і може мати прихований, завуальований характер. Багато хто вважає нормальним, коли чоловіки в розмові висловлюються зверхньо про здатність жінок до аналітичної роботи, науки, праці з механізмами. Також у побуті багатьох чоловіків поширені часті скарги на зрадливість жінок та їхню легковажність. За великим рахунком, це прояви сексизму. Однак вони стають мізогінією, якщо слідом висловлюються образи та погрози, або ж людина переходить до дій та вчиняє насильство.
Наслідки мізогінії
Як і будь-який інший вид насилля, мізогінія залишає сліди. Науковці проводили дослідження для вивчення психічного стану жінок, що зазнали гендерно-зумовленого насилля. Результати декількох з них представлені у заяві Каліфорнійської асоціації шлюбних та сімейних терапевтів.
Мізогінія здатна призвести до наступних наслідків:
- підвищує ризик розвитку клінічної депресії;
- створює сильний стрес;
- погіршує когнітивні здібності;
- знижує самооцінку;
- призводить до незадоволеності життям.
Вчені особливо наголошують на тому, що прояви мізогінії провокують появу різних психічних розладів: тривогу, депресію, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), розлади харчової поведінки.
Повіривши в те, що жінка не заслуговує на рівні права з чоловіком, а є всього лише «ребром Адама», багато жінок все життя намагаються досягти ідеалу. Вони стараються відповідати образу «ідеальної матері» або «ідеальної дружини», женуться за всіма можливими стандартами краси, намагаються всіма способами заслужити визнання чоловіків. На жаль, часто їх очікує зовсім інше – знецінення, приниження, вивчена безпорадність, об’єктивація.
Один із важких наслідків мізогінії для жінок – віктимблеймінг або звинувачення жертви. В патріархальній концепції культивується маскулінність та агресія, як доказ мужності, а також схвалюється агресивність та грубість чоловіків. При цьому жінку зобов’язують бути слухняною та тихою. Випадки фізичного насилля пояснюються порушенням цих правил – жінку звинувачують у надмірній яскравості, звабливій поведінці, провокаціях. Чоловіків часто виправдовують, пояснюючи їхні дії неможливістю стриматись або природною реакцією на заохочення жінки. Таким чином, відповідальність покладається на жінку, а сам кривдник залишається безкарним.
До найстрашніших наслідків мізогінії відносяться випадки легітимного насилля щодо жінок – вбивства честі, селективні аборти, торгівля жінками та дівчатами, ранні шлюби, жіноче обрізання, культура зґвалтування.
Особливості жіночої мізогінії
Мізогінія настільки просякла у всі сфери нашого життя, що самі жінки сприймають її, як належне. Вони можуть сміятись з анекдотів про блондинок та водійок, відсторонюватись від всього жіночного, приєднуватись до чоловічих хобі та захоплень, принижувати та висміювати інших жінок. Це явище отримало назву «жіноча мізогінія».
Щоб здатись «своїми» у світі чоловіків, жінки вдаються до приниження значущості інших жінок, також вони ігнорують, замовчують і викривлюють вклад у розвиток суспільства, зроблений жінками.
Жіноча мізогінія може бути свідомою або несвідомою. В другому випадку вона стає ще більш небезпечною, адже призводить до внутрішньої мізогінії. Це проявляється в тому, що жінки щиро вважають, буцімто їхнє тіло має бути покращене (декоративна косметика, різноманітні процедури, операції, певний одяг). Також вони вірять в те, що їхні природні прояви, бажання, потреби недоречні та мають бути приховані або змінені. Внутрішня мізогінія примушує жінок орієнтуватися не на власні судження та думки, а на зовнішню оцінку (зазвичай від чоловіків, в руках яких зосереджені життєво необхідні ресурси).
Цей тип мізогінії міцно закріплений у нашому менталітеті завдяки стереотипам про те, що жінка «слабка стать», придатна лише для обслуговування потреб інших, а її добробут залежить від чоловіка. На жаль, ці стереотипи можна побачити всюди – в дитячих казках, романтичних фільмах та книжках, жіночих журналах з порадами щодо того, як сподобатись чоловіку. Особливо наполегливо такі наративи захищає релігія. В деяких українських навчальних закладах лектори та викладачі відкрито кепкують із жінок, які прагнуть опанувати «чоловічі» професії.
Як розпізнати жіночу мізогінію
Характерні прояви жіночої мізогінії:
Використання фрази «я не така, як інші дівчата»
Відокремлюючи себе від інших жінок, жінка наче підкреслює, що їй не властиві жіночі риси, які традиційно вважаються недоліками. Наприклад, заперечуючи любов до рожевого кольору та милих, дівчачих речей, вони натякають, що не будуть заважати іншим своєю емоційністю. Інколи вони навіть проговорюють це відкрито: «жінки надто неврівноважені, мені легше будувати дружбу з чоловіками».
Віктімблеймінг (звинувачення жертв насильства)
Безліч жінок щиро вірять у те, що жертва сама винна у насильстві. Їм здається, що таким випадкам можна запобігти, якщо носити менш відкритий одяг, бути скромнішою, не гуляти самою в темний час доби. Часто старші жінки навчають цього молодших, використовуючи фрази «сама винна», «чим вона думала?», «знала, куди йшла». Щоб зрозуміти, наскільки все це недоречно, можна подивитись на одяг жертв сексуального насилля, виставлений в рамках спеціальної виставки у 2022 році у Нью-Йорку. Насправді жінки мають знати, що в насиллі винен виключно насильник.
Ненависть або вкрай негативне ставлення до свого тіла та жіночих тіл взагалі
Бодішеймінг може приховуватись за надмірною увагою до косметичних процедур. Також він проявляється у непрошених порадах щодо поліпшення зовнішнього вигляду інших жінок. Коментарі про «пора скинути пару кіло» – це мізогінія. Конвенційна краса як концепт дуже небезпечна. Вона примушує жінок без упину гнатись за змінюваними ідеалами, витрачати на це гроші, увагу та час. Через недостатню доглянутість жінка може втратити шанс на бажану посаду або стосунки. При цьому до чоловіків такі вимоги зазвичай не висувають. Бодішеймінг небезпечний тим, що викликає розлади харчової поведінки, токсичний сором, незадоволеність собою та своїм життям.
Використання мізогінної лексики
Підхоплюючи поширені фрази, жінки самі допомагають вкоренити мізогінію ще глибше. Вони можуть вживати вирази «слабка стать», «окраса колективу», «берегиня домашнього вогнища» і тим самим підживлювати гендерні стереотипи. Грубі та образливі слова, сексистські жарти також працюють на мізогінію: «тьолка», «тепешка», «баба».
Внутрішня мізогінія призводить до того, що жінки починають вважати одна одну конкурентками в боротьбі за чоловічу увагу. Ще один негативний наслідок – упередження щодо експертності жінок-фахівчинь. Наприклад, деякі жінки навмисне не бажають користуватись послугами жінок, які працюють лікарками чи юристками. Їм здається, що ті менш обізнані та авторитетні.
Як подолати мізогінію
Чоловіча або жіноча, зовнішня чи внутрішня мізогінія може бути значно зменшена, якщо цілеспрямовано докласти до цього зусиль. Звісно, що окремій людині важко вплинути на соціальні чинники та виключити дію зовнішніх факторів. Однак можна почати із самого/самої себе.
Якщо людина помічає, що в неї проявляються ознаки мізогінії, варто сформувати нове інфополе. Сьогодні соцмережі дозволяють налаштувати стрічку рекомендацій згідно з індивідуальними уподобаннями. Потрібно відфільтрувати свої підписки, виключивши ті, які підкріплюють гендерні стереотипи, сексизм та жінконенависницькі посили. Потім варто пошукати нові сторінки та акаунти. Сучасні лідери думок, особливо англомовні, пропонують досить багато контенту про любов до себе та свого тіла, інклюзивність і толерантність. Навіть в Інстаграмі є акаунти, які допомагають звикнути до неідеального вигляду тіла: @tayneetinsley або @_nelly_london. Також можна підписатись на сторінки медіа, які висвітлюють проблеми гендерної нерівності: @genderindetail або @wonderzine.ua. Свій новий інфопростір можна доповнити тематичними подкастами або відео на Ютубі.
Найпотужнішим інструментом у боротьбі з мізогінією в собі є особиста психотерапія. Тільки з допомогою спеціаліста можна виявити та змінити глибоко укорінені погляди, наративи та установки.
Досить ігнорувати
Чоловіча мізогінія може приймати неприємні, а іноді агресивні форми. Багатьом людям не хочеться з ними зіштовхуватись, навіть якщо вони не згодні з висловами та вчинками, а сексистські жарти не видаються їм смішними. Зокрема, саме мовчазне схвалення призводить до того, що жінок досі вважають нижчими істотами.
Відреагувати
Помітивши прояв мізогінії в спілкуванні з іншими або ж в собі, варто надати йому увагу, підсвітити цей фрагмент розмови, спробувати уточнити, що саме малось на увазі.
Кожен випадок мізогінії потребує реакції. Це не обов’язково має бути відкрита конфронтація. Можна зробити зауваження, що даний тип жарту неприємний або попросити не називати жінок образливими словами. Насправді це більше про встановлення особистих кордонів, ніж про суперечку чи намагання перевиховати іншу людину. Повідомляючи про свої кордони, ми даємо оточуючим інструкцію до спілкування з нами.
Реакцією на мізогінію може бути навіть відступ. Якщо немає ресурсу на конфронтацію чи відстоювання власних кордонів, можна сказати, що ця тема неприємна і покинути спільноту (компанію, розмову).
Залучення третіх осіб та інстанцій
В разі, коли небезпечні, неприємні або лякаючі прояви мізогінії трапились на робочому місці, варто повідомити про це керівнику. В багатьох фірмах існує певна ділова етика, тому є протоколи роботи з її порушенням.
Якщо мізогінія проявилась у вигляді насилля або погроз на адресу жінки, можна звернутись до поліції. Також можна знайти організації, які допомагають боротись із домашнім насильством, гендерно зумовленим насильством, ненавистю на ґрунті гомофобії чи трансфобії.
Бути союзником жінкам
Допомогти боротись із мізогінією можна навіть без активних дій. Потрібно створювати простір, і якому жінки будуть відчувати себе безпечно: транслювати свої погляди та переконання у соцмережах, ніколи не використовувати мізогінну лексику, шанувати та поважати жінок у своєму оточенні, за необхідністю підтримувати їх та допомагати.
Найкраща порада, яку можна дати чоловікам, що бажають боротись із мізогінією – спробувати ставитись до жінок, як до людей без конкретної гендерної приналежності. Чоловіча мізогінія має надзвичайно міцне коріння, тому працювати над її знищенням потрібно довго і наполегливо. Будучи об’єктивними до жінок, чоловіки починають помічати всі когнітивні викривлення, продиктовані мізогінним вихованням. Наприклад, перш ніж осудити жінку за кермом, яка невдало припаркувалась, варто згадати, чи бували випадки, коли чоловіки паркувались так само. Це перший крок на довгому та тернистому шляху, однак мізогінія може і має бути викорінена. Зусилля кожного та кожної з нас є значущими та цінними.