Зміст
Чи мають значення хороші вчинки, які не є масштабними та помітними? Теорія розбитих вікон каже, що так. Згідно з її постулатами недбалість, гармидер, байдужість та розруха пришвидшують руйнівні процеси. Тобто, там, де погано, скоро стане ще гірше. Можна зробити висновок, що дії, направлені проти безладу і руйнувань, допоможуть підтримувати загальний порядок і стануть базою для подальшого розвитку. Одначе не все так ідеально, як може показатись, на перший погляд.
Що таке теорія розбитих вікон
Ключова думка теорії розбитих вікон звучить наступним чином: у суспільстві, яке толерує правопорушення, показники злочинності зростають. Якщо ознаки безладу і правопорушень залишаються видимими, то згодом з’являються прояви більш серйозних злочинів. Цей принцип пояснює, як відбувається занепад суспільства.
Теорія розбитих вікон актуальна не тільки для країни або міста. Її часто застосовують, щоб пояснити процеси, які відбуваються у робочому колективі або навчальному середовищі.
Історія формування теорії розбитих вікон
Сучасне формулювання теорії розбитих вікон запропонували соціологи Джеймс Вілсон і Джордж Келлінг у 1982 році. У своїх дослідженнях вони користувались напрацюваннями Філіпа Зімбардо. Психолог Стенфордського університету був певний в тому, що незалежно від статусу та репутації району міста одне розбите вікно стане причиною подальших руйнувань.
Теорія спричинила значний вплив на поліцейські стратегії в США. Її використовували, щоб вивчати психологію поведінки різних верств населення. Науковці провели кілька досліджень, щоб знайти докази для самої підтвердження теорії. Результати багатьох із них були досить переконливими: більшість людей були схильні порушувати норми та правила, якщо в полі їхнього зору знаходились докази інших правопорушень.
Попри це, теорія розбитих вікон часто піддається критиці.
Перший експеримент
У 1969 році Ф. Зімбардо провів експеримент, який потім став предметом вивчення Вілсона і Келлінга.
Два однакові автомобілі були залишені у двох районах міста. Ці райони мали абсолютно різну репутацію, один них був «білим» (заможний, престижний), інший – «чорним» (небезпечний, бідний). У «чорному» районі автівку повністю розібрали за добу. Грабувати її почали вже через 10 хвилин після того, як дослідник залишив авто на вулиці.
У респектабельному «білому» районі авто простояло неушкодженим тиждень. Потім дослідник сам вдарив її кувалдою, таким чином «розбивши вікно». Після цього автомобіль розібрали та розграбували протягом кількох годин.
Суть теорії розбитих вікон
Дослідники цієї теорії впевнені в тому, що загальна атмосфера та суспільні настрої значно впливають на думки та вчинки конкретної людини.
Якщо розбите у будівлі вікно залишається невідремонтованим, це свідчить про байдужість жителів до порядку. Інші люди можуть зчитати послання як: «Нам все одно, чи розбиті тут вікна. Нас не хвилює, якщо інші вікна теж розіб’ються». Це наче пряме запрошення до псування майна, і ним обов’язково скористаються ті, хто тяжіють до вандалізму та мародерства. Якщо процес буде продовжуватись, то постраждають інші будинки та житловий квартал загалом. Перехожі будуть боятись ходити цими вулицями, вони відчуватимуть небезпеку. Репутація місцевості буде погіршуватись, сумлінні та акуратні люди не захочуть жити в таких умовах. Нерухомість буде знижуватись в ціні, що може призвести до утворення нетрів.
Метафорично розбиті вікна означають будь-які явні ознаки порушення загальноприйнятих норм:
- псування майна;
- вандалізм (написи та малюнки на стінах);
- п’яні дебоші та антисоціальна поведінка;
- порушення правил паркування;
- засмічення вулиць;
- вигул собак в заборонених місцях;
- насилля та байдужість до безпритульних тварин;
- порушення правил щодо голосних звуків у нічні години.
Якщо всі члени певної спільноти відповідально ставляться до порядку, норм моралі та правил поведінки, це приводить до зниження кількості злочинів. В результаті, підвищується загальний рівень безпеки.
Практична користь теорії
Коли теорія розбитих вікон набула популярності, її почали застосувати у різних містах США.
У Чикаго громадські організації запровадили цікаву та корисну ініціативу: вони залучили малозабезпечених жителів міста до будівництва громадських садів і господарств із вирощення овочів. З їхньою допомогою понад 800 пустирів, спалених будівель та інших занедбаних ділянок перетворились на зелені осередки. У містян з’явився доступ до найсвіжіших продуктів. Парки дали змогу отримувати тінь у спекотні дні. До того ж батьки отримали змогу водити дітей у зелені зони, знайомлячи їх із рослинами та навчаючи взаємодіяти із природою.
Схожа ініціатива була запроваджена у Філадельфії у 2016 році. Доктор Чарльз Бранас організував ремонт занедбаних земельних ділянок у місцях із високим рівнем злочинності. Вони були перетворені в громадські парки. Статистика говорить про те, що через певний час на 39% зменшилась кількість насилля, заподіяного з використанням зброї.
Для суспільного порядку Нью-Йорку теорія розбитих вікон мала особливо велике значення. Вона стала у пригоді, коли місто переживало дуже складні часи. Рівень злочинності був високим та постійно зростав. Проблеми були різноманітними: від несплати за проїзд, розпиття алкоголю на вулиці, графіті на стінах до більш серйозних злочинів (насилля, пограбування, крадіжки машин).
Керівництво міста докладало чималих зусиль, намагаючись змінити ставлення містян до загального майна і суспільних правил. Застосування теорії розбитих вікон принесло надзвичайні результати. Її втілили в життя мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані та комісар поліції Вільям Бреттон. Вважається, що за 10 років (з 1989 до 1998 року) нова політика допомогла запобігти більш ніж 60 000 злочинам.
Користь для економіки
Теорія розбитих вікон допомагає підвищити респектабельність місцевості. Район з акуратними будинками та впорядкованими земельними ділянками приваблює відповідальних, старанних та мирних людей. Такі жителі вміють заробляти гроші та люблять їх витрачати, вони вчасно платять податки та збори. Це добре впливає на місцеву економіку, адже сприяє розвитку приватного підприємництва.
Прикладом практичного застосування теорії розбитих вікон є:
- організація публічної бібліотеки;
- створення зеленої зони;
- будівництво кав’ярень та закладів громадського харчування (місць для відпочинку);
- створення кінотеатру;
- організація місця для дитячої та юнацької творчості.
Можна підсумувати, що побудова та підтримка соціальної інфраструктури має велике значення для створення безпечної атмосфери в конкретному регіоні. Однак не менш важливими факторами є чистота і порядок.
Теорія розбитих вікон у колективі
Головний принцип даної теорії можна застосувати до різних колективів.
Коли в спільноті діє принцип нульової терпимості до дрібних порушень норм і правил, знижується імовірність більш серйозних негараздів. Наприклад, працівники багатьох компаній зобов’язані приходити на роботу вчасно (нульова толерантність до запізнень), підтримувати порядок на особистих робочих місцях та у спільних приміщеннях, піклуватись про техніку (правильно її використовувати, вчасно викликати ремонтника), мати акуратний та доглянутий зовнішній вигляд (дрескод). Їм заборонено брати додому обладнання, інструменти та продукцію. Хоча дехто все одно полюбляє красти дрібниці, олівці чи пляшки з водою зі спільного холодильника.
Схожа система зазвичай діє у навчальних закладах. Учні мають дотримуватись певних вимог, тільки тоді вдається зберегти порядок, ефективно здійснювати навчальний процес та запобігати правопорушенням.
Критика теорії розбитих вікон
Теорія розбитих вікон неодноразово піддавалась критиці. Основним аргументом проти стає надання надмірної влади керівним структурам.
Наприклад, розширення прав поліцейських призвело до того, що багато хто з них почав зловживати своїм становищем. Намагаючись запобігати злочинам, вони вчиняли агресивні дії до людей, провина яких ще не була доведена. Особливо яскраво це проявилось стосовно маргіналізованих верств населення. Поліцейські ставляться більш підозріло до людей, які мають недоглянутий вигляд, поводяться нестандартно (дивно). Для американських правозахисників характерним є упереджене ставлення до людей з темним кольором шкіри.
Автор теорії, Джеймс Вілсон вважав, що його ідеї трактують невірно та використовують не ефективно. Він наполягав на тому, що для зменшення рівня злочинності потрібно дбати про благоустрій спільноти. Необхідно збільшувати кількість бібліотек, парків, громадських центрів. Натомість був посилений поліційний контроль, який призвів до збільшення розриву між населенням та правозахисниками.
Деякі дослідники вважають, що теорія розбитих вікон ніколи не мала доведеної ефективності. Результати її впровадження були суперечливими або ж недостовірними. Наприклад, не враховувалось, що падіння рівня злочинності в Нью-Йорку збігалось із загальним покращенням криміногенної ситуації у країні.
Ще один камінь спотикання – поняття, якими оперує теорія розбитих вікон. Вона не передбачає чіткого визначення термінів «лад», «безлад», «законослухняний громадянин», «порушник». Це дозволяє надавати їм розмитого значення та відкриває безліч можливостей для маніпуляцій.