Зміст
Шукаючи моральні орієнтири в житті, багато людей звертаються за порадою до визнаних авторитетів. Хтось тяжіє до релігії, інших приваблюють філософські концепції. Останнім часом популярності набув гедонізм. Найвищою цінністю гедоністи визнають задоволення. Вони вибудовують своє життя таким чином, щоб насолоджуватись ним. Наскільки це актуально в нашій реальності та чи є зворотний бік у цієї філософії? Розглянемо в статті.
Гедонізм: це
Гедонізм – це філософська концепція, яка виникла в Стародавній Греції, а згодом була адаптована для психології. Її центральним образом стало задоволення. Засновники даної філософії вважали насолоду первинним та найважливішим для людини благом. Вони вірили в те, що задоволення та щастя є метою життя.
Відомо про декілька теорій, які об’єднані загальним принципом гедонізму:
- Психологічний гедонізм (мотиваційний) – ґрунтується на твердженні про те, що будь-яка поведінка людини продиктована бажанням отримати задоволення (збільшити відчуття щастя або зменшити дискомфорт).
- Етичний гедонізм – система переконань, яка об’єднує тези про те, як можна досягти більшого задоволення та уникнути болю.
Так склалося, що в уяві багатьох людей гедонізм – це синонім егоїзму. Дехто вважає, що гедоністи прагнуть до короткочасної насолоди без урахування інтересів інших людей. Можливо, це пов’язано з неправильним розумінням концепції взагалі. Також є імовірність того, що слово вживають, не заглиблюючись у його значення.
Гедонізм – це досі складна тема. Навколо нього повсякчас точаться етичні дебати. Захисники цієї концепції стверджують, що гедонізм необхідний людям, що він закладає прагнення до щастя, формує поняття індивідуальної свободи.
По іншу сторону барикад ті, хто вважає гедонізм містком до егоїзму. Вони критикують цю філософію, побоюючись можливих наслідків:
- нехтування мораллю та етичними нормами;
- надмірне споживання благ;
- підрив соціальної згуртованості (через переважання особистого задоволення над суспільними цінностями).
Ще одна теза противників концепції гедонізму стосується засобів, які дозволено використовувати задля отримання задоволення. Вони запевняють, що навіть етичний гедонізм небезпечний, адже виправдовує морально сумнівні погляди, дії та вчинки.
Історія гедонізму
Філософія гедонізму з’явилась у Стародавній Греції. Вперше її тези висунув Арістіпп Кіренський, який називав найвищим благом людини насолоду. Він заснував школу, представники якої (кіренаїки) також дотримувались принципів гедонізму. Щоправда, їх пріоритетом стали тілесні задоволення.
Впродовж наступних років концепцію розвивав Епікур. Він конкретизував головну мету людини – прагнення до інтелектуального та фізичного задоволення. Платон вів активну полеміку щодо гедонізму. Створюючи свій трактат «Держава», він досліджував взаємозв’язок між прагненням до задоволень та потребою в справедливості. Платон навів приклад з Перстнем Гігеса: чоловік знайшов перстень, який був здатен робити його невидимим. За допомогою знахідки Гігес вчиняв злочини з метою стати королем. Висновок із даної історії полягає в тому, що людина здатна на аморальні вчинки, якщо може залишитись безкарною. В контексті гедонізму аргумент «Перстень Гігеса» означає, що людина залишається справедливою лише тоді, коли боїться покарання за злочинну діяльність. Тобто, будь-яка середня людина здійснила б злочин заради досягнення насолоди.
Окрім давньогрецького вчення існувала також індійська школа Карвака. Вона мала риси, які можна назвати гедонізмом.
Через століття гедонізм все так же викликає активні обговорення. В Новий час його досліджував Д. Бентрам, Д. С. Мілль та Г. Е. Мур. Гедонізм у психології вивчав З. Фройд та інші науковці. Сьогодні тези гедонізму можна побачити в багатьох психологічних техніках.
Гедонізм у психології
Гедонізм не міг не зацікавити психологів, адже він висуває припущення про те, чого бажає людина, та як вона цього домагається. Протягом декількох десятиліть науковці вивчали цю філософську концепцію, саме тому гедонізм згадується в різних психологічних теоріях та підходах.
Принцип задоволення Фройда
Всесвітньо відомий психолог, засновник методу психоаналізу, Зигмунд Фройд називав прагнення до задоволення основою мотивації будь-якої людини. Він ввів поняття «принцип задоволення», яке протиставив іншому – «принципу реальності». Фройд стверджував, що в ранньому дитинстві людина керується лише принципом задоволення. Вона прагне задовольнити голод, спрагу та інші миттєві бажання. Пізніше в цей список додається секс.
За теорією Фройда в міру дорослішання людина має опанувати принцип реальності. Тобто, вона повинна навчитись бути терплячою, переносити біль, витримувати дискомфорт відкладеного задоволення. Фактично, мотивацією дорослої людини також є насолода і задоволення. Однак це прагнення враховує реальність, така нагорода може бути зменшена або відкладена у часі.
Поведінкова психологія
В поведінковій психології засади гедонізму розглядають дуже широко. Зокрема він допоміг сформувати систему підкріплення та винагороди – частину технік модифікації поведінки.
За допомогою позитивного підкріплення вдається закріпити бажані патерни поведінки, а негативне підкріплення (дискомфорт, неприємний досвід) необхідний для корекції небажаної поведінки.
Когнітивно-поведінковий підхід
В даному методі гедонізм розглядається через призму того, як він впливає на поведінку людей. Психологи, що використовують когнітивний підхід, приділяють велику увагу тому, як люди сприймають приємні події свого життя. Також в полі їхнього зору знаходиться вплив задоволення на поведінку, тобто, як прагнення до насолоди керує вчинками людини.
В когнітивному підході підкреслюється, що задоволення має суб’єктивну природу. Оцінка подій як приємні або неприємні здійснюється за допомогою ментальних конструкцій.
Гуманізм
В гуманістичній теорії гедонізм має значення в контексті особистісного росту людини. Гуманісти стверджують, що прагнення насолоди та задоволення є невіддільною частиною самореалізації людини.
Очевидно, що гедонізм – це не пошук задоволення тут і зараз. Він дає змогу поєднати дії людини з системою цінностей, допомагає знайти глобальний сенс.
Гуманізм вважає, що прагнення людей до добробуту стає базою для розвитку їхніх позитивних якостей.
Гедонізм у психології має велике значення зокрема тому, що допомагає зменшити рівень шкідливого стресу. Насправді задоволення також викликає стрес, адже активізується симпатична нервова система, що відповідає за реакцію «бий/біжи». Однак вона заспокоюється, коли стає зрозуміло, що ситуація безпечна. З’являється відчуття розслабленості.
Науковці довели, що приємні емоції напряму пов’язані із такими факторами:
- творче мислення;
- здатність більш широко дивитись на життя;
- стресостійкість;
- комунікабельність;
- фізичне здоров’я;
- довголіття.
Тож можна помітити, що задля добробуту людини дуже корисно отримувати задоволення.
Принципи гедонізму
Філософія гедонізму ґрунтується на наступних принципах:
- Задоволення є найбільшою цінністю – насолода і задоволення визнаються центральними мотивами життя, головними благами та основною метою. Всі усвідомлені дії людини спрямовані на отримання задоволення та досягнення насолоди.
- Уникання дискомфорту і болю – гедонізм передбачає створення максимально комфортних обставин для людини. Окрім прагнення до насолоди це також мінімізація стресів, болю, кризових ситуацій, неприємних вражень.
- Етичний аспект – бажання отримати більшу насолоду або зменшити біль обов’язково впливає на судження та думки людини, на її дії та вчинки.
- Мотивація – гедонізм стає головною рушійною силою в житті людини, він має значний вплив на її поведінку.
- Якість та кількість – категорія «задоволення» має градації. Задоволення може бути більш або менш інтенсивним, тривалим, цінним. Також має значення його характер.
- Універсальність – кожна людина може застосувати принципи гедонізму у своєму житті. Гедоністи вважають прагнення до задоволення та уникання страждань природними для всіх людей.
Варто додати, що сучасний етичний гедонізм будується на базі здорового глузду та поважного ставлення до потреб інших людей.
Прояви гедонізму
Експерти, що досліджують концепцію гедонізму, розділяють головне прагнення гедоністів (задоволення) на 2 категорії:
- Фізична площина – матеріальні блага, їжа, секс, екстремальний спорт, фізичний комфорт, мандрівки.
- Морально-естетичний план – радість від спілкування зі «своїми» людьми, емоції під час споглядання краси природи, задоволення, яке пов’язане з наданням допомоги іншим, насолода від роботи чи хобі.
Починаючи практикувати гедонізм, варто враховувати, що:
- не варто завищувати очікування, інакше можна стикнутися з розчаруванням;
- потрібно знати себе та розуміти, які речі можуть принести задоволення в моменті, а які можна відкласти. Також корисним є розуміння своїх циклів (наприклад, влітку насолодою буде поїздка на природу, а не вечір у кафе);
- готувати для себе маленькі дрібнички, що зможуть розрадити та підняти настрій;
- задоволення потрібно дозувати, адже перенасичення приводить до знецінення;
- коли відбувається подія, яка є приємною для людини, потрібно бути в усвідомленому стані та дійсно насолоджуватись нею (не сприймати, як належне та не пропускати повз увагу);
- супутні фактори та контекст дуже впливають на інтенсивність задоволення.
Щоб засвоїти описані принципи та навчитися практикувати гедонізм, потрібен час. Також важливу роль відіграє системність, регулярність і здатність до усвідомленого проживання життя.
Які прояви гедонізму можуть бути корисними
Людина, яка обрала для себе гедонізм, буде вибудовувати своє життя певним чином. Вона обиратиме тільки ті речі для свого побуту, які їй дійсно подобаються. В колі її спілкування залишатимуться лише ті люди, які дають їй теплі, приємні відчуття. Гедоністи не стануть роками терпіти ненависну роботу, вони будуть розробляти план, щоб змінити її на більш продуктивну та приємну діяльність.
Плюси гедонізму:
- зниження рівня стресу (людина не входить в стресові ситуації або дає собі можливість відпочити від напруженої роботи);
- хороше фізичне здоров’я, привабливий зовнішній вигляд;
- розуміння себе, своїх потреб та бажань. Як наслідок, більш стабільний та здоровий ментальний стан;
- комфортні умови життя (приємний інтер’єр вдома, ергономічне робоче крісло, відсутність зламаних приладів, своєчасний ремонт та прибирання).
Звичайно ж, гедоністи можуть надто захопитися гонитвою за насолодою. Їм необхідно уникати руйнівних патернів поведінки та поганих, шкідливих звичок. Гедонізм вчить насолоджуватись життям, розуміючи його прояви. Ця філософія не передбачає втечу від реальності в алкоголізм, ігроманію чи паразитичний спосіб життя.